Звісно, для кожного проходження практики у школі означає зовсім різні речі. Хтось хоче спробувати відчути себе вчителем, хтось боїться виходити перед класом і розмовляти з дітьми, комусь взагалі байдуже, що робити, аби тільки отримати диплом. Але ж спроби роботи з дітьми завжди стануть у нагоді, навіть якщо хтось не хоче бути вчителем. Адже батьками будуть усі.
Я вважаю, практика є дуже важливим елементом у навчанні будь-якій справі. Але коли здобуваєш професію філолога-викладача, практика відіграє величезну роль. Сидячи за партами в університеті неможливо навчитися тому, чого навчаєшся у школі біля дошки перед учнями. І здавалося б, що у такій ситуації ти вчитель. Але діти теж навчають тебе. Вони навчають тому, що потрібно говорити, як себе поводити, як зацікавити кожну дитину, як досягти їхньої довіри. Це розумієш, лише тоді, коли стоїш перед учнями, коли вони дивляться на тебе і чогось чекають. І дуже хочеться дати їм те, на що вони чекають, і щоб їм це знадобилось і допомогло у житті.
І хтось, спостерігаючи за вчителями у школі, отримує натхнення і у майбутньому поповнить ряди викладачів. А хтось вирішить, що це марна трата часу, але колись все одно відчує, що ці знання і ця практика стали у нагоді.
У нашій практиці ще сам учитель як взірець відіграє значну роль. Порівняй нашу практику у минулому році з цією, різниця більш, ніж величезна, а? :)
ВідповістиВидалитиЦе похвала школі чи навпаки? А може, і ви нарешті виросли і по-новому подивилися на себе та інших?
Видалити